Чорнобиль не має минулого часу

Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять,
За скоєний гріх розіп’ята живцем,
Прип’ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
І тихо ступає життя у полин,
І лине Чорнобильський дзвін.

Анна Багряна

        14 грудня в Україні офіційно відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У 2006 році було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком станції.  

Цього дня у нашому закладі відбувся вечір ушанування пам’яті ліквідаторів, які пожертвували своїм життям та здоров’ям, аби подолати страшну атомну стихію і тим самим подарувати нам майбутнє.

Пожежники, які першими прибули на місце катастрофи, не мали ізолюючих протигазів адже їх просто не попередили про особливості ситуації. В результаті радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи ліквідаторів. Кількість людей, що брали участь в гасінні пожежі на ЧАЕС, становила 240 тис. Всі вони отримали високі дози радіації, однак саме пожежникам вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії.

Сьогодні Чорнобиль для нас — це майже 10 відсотків території, що зазнала прямого радіаційного ураження. Це 160 тисяч людей із 129 населених пунктів, яким довелося залишити рідні домівки і переїхати в інші місця. Ми низько схиляємо голови перед героями.

Нехай будуть вдячні вам люди щодня, щохвилини, завжди!

                                       Катерина Молнар, Голова Учнівської Дистрикторії БНВК